Організації, які допомагають передчасно народженим дітям, онкохворим, людям з інвалідністю, стареньким, дітям-сиротам та іншим, складаються з людей, які щоденно приходять туди на роботу. Як зберегти психологічну рівновагу, коли кожного дня працюєш із горем людей?
PR-директорка платформи dobro.ua Тетяна Райкова розповіла про силу командної роботи професіоналів, як не вигоріти та що робити, щоб працювати у сфері благодійності роками.
Тетяна Райкова, PR-директорка головної платформи добрих справ в Україні dobro.ua
dobro.ua об’єднує людей навколо вирішення соціально важливих проблем, з якими жоден не здатен впоратися самотужки. Це можливість для кожного: легко та безпечно долучитися, створити власну мережу добра, підтримавши соціальний проєкт будь-якого направлення, або зібрати кошти на власну кампанію та врятувати життя. На платформі можна створити кампанію для підтримки одного із сотень проєктів, залучити друзів, підписників у соціальних мережах до своєї ініціативи та підтримати збір коштів.
У dobro.ua обирають членів команди за допомогою резюме, але завжди звертають увагу на попередній досвід та характер людини. Бо робота в благодійній організації та неприбутковому секторі дуже відрізняється від роботи в бізнесі. Тетяна розповідає, що знайти людину з благодійного сектору і взяти її на роботу до себе дуже важко, але навчити людину з бізнесу працювати у фонді — можна:
— Ми нещодавно шукали ще одну людину на посаду піарника та обрали фахівчиню, яка працювала в комерційній агенції. Але ми повністю дивилися на саму людину: як вона розмовляє, чи емпатична, як ставиться до людського горя. Для нас дуже важливе вміння співпереживати, бо робота, яка пов’язана з людським горем, емоційно навантажена. Кандидат має бути стресостійким. Також дивимося, з яким графіком людина працювала на минулій роботі, бо в нас часто буває, що завдання виходять за робочий час.
У фонді зможуть працювати люди, які з гумором ставляться до життя, активні та добрі. Якщо ж працівник не має особистого життя, хобі чи чогось ще поза роботою, то він дуже швидко вигорить:
— Якщо говорити про мій напрямок роботи, то добре, коли людина мала досвід у продажах: розуміє, як працює мозок людини, знає, як розмовляти та може чітко доносити свою думку. І це обов’язково має бути добра людина. Я відразу дивлюся, як вона спілкується з офіціантом, наприклад, якщо це зустріч не в офісі. Це для мене показник.
Причини вигорання працівників
Є внутрішні та зовнішні причини вигорання працівників неприбуткового сектору. Зовнішні — це ті, які пов’язані безпосередньо з місцем роботи. До прикладу, це режим роботи, який не контролює чи нав’язує керівник. Важливою є заробітна плата: часто працівники неприбуткового сектору працюють на кількох роботах або виконують безліч різних обов’язків:
— Також вагомою причиною є те, що керівник іноді не може сформулювати точно, що повинна робити ця людина. Бо в благодійних організаціях зазвичай кожен робить все. А це неправильно. Наприклад, людина, яка займається піаром, має займатися тільки піаром. Ну і ще один фактор — це конфлікти на роботі. Емпатичні люди не люблять, коли хтось щось робить в їхній роботі. Тому лідеру треба контролювати, щоб кожен займався своєю справою, а люди в команді мали гармонійне ставлення та доповнювали один одного.
Тетяна Райкова каже, що людина, яка працює у фонді, має відсікати непотрібну інформацію від потрібної. Це справді дуже важко зробити, тому за психологічним станом працівника на місці теж має слідкувати керівник:
— Наприклад, людині приходить черговий запит про допомогу, яку треба надати, і вона починає плакати. Це нормально плакати та розуміти горе людей. Але треба відсікати робочі моменти від неробочих. Тому тут важливо: якщо людина дуже сильно втягується в робочий процес і це її знищує як особистість, то треба змінювати напрямок роботи для цього працівника чи навантажувати його таким чином, щоб він мав змогу пережити ці емоції.
Також працівники неприбуткового сектору страждають від високої відповідальності. Іноді члени команди вважають, що успіх збору коштів залежить тільки від їхньої роботи. Але часто роботу фонду стримує опір держави, тому команда не завжди може вирішити якісь законодавчі перепони тощо. Тоді співробітник дуже переживає, поводить себе емпатично, але він нічого не може зробити: розв’язання проблеми залежить від дуже багатьох факторів.
Як працювати в благодійності та не вигорати
Тетяна Райкова поділилася рекомендаціями, які застосовує під час роботи у фонді.
Організація роботи. Розділення функцій є дуже важливим, людина не повинна займатися всім.
Комфортне середовище. Наприклад, якщо людина не змогла розв’язати якусь проблему, вона має все одно знати, що її підтримає колектив, що все нормально. Бо досягти якогось такого результату, коли можна сказати: «Все, всі діти з вадами серця врятовані» — неможливо. Але ми можемо сказати на стратегічній сесії, що наша мета врятувати 100 людей і якщо в результаті врятовано 99, то це класно. Бо 99 людей отримали шанс на нормальне здорове життя.
Грошова стабільність. Співробітник повинен знати, що завтра він отримає заробітну плату, яку очікує.
Коректні стосунки між співробітниками. Людина не повинна відчувати, що вона єдина робить все. Колектив має бути гармонійно сформованим, а керівнику на стратегічних сесіях треба проговорювати, хто і що робить.
Жорсткий контроль над знеціненням. Великою проблемою є знецінення співробітників один одним. Це дуже поширена проблема в нашому секторі, з якою треба боротися.
Розуміння своїх посадових обов’язків. Людина має розуміти важливість своєї справи та чіткі завдання, які вона має робити.
Допомога в прийнятті важливих рішень. Працівники фонду часто приймають важкі моральні рішення. Наприклад, кому саме допомагати зараз, кому треба більше уваги. Це дуже складно: буває, що людина приймає рішення, розчаровується в ньому, а керівник має підхопити це все та підтримати. Трапляється, що подія, яку ви готували для збору коштів, не закриває повністю збір. Це нормально, так буває. Але команда розповіла про проблему, для якої збирали кошти, максимально гучно, тепер про неї знають ще більше людей.
Контроль робочого часу. Важливо контролювати, щоб людина не перепрацьовувала. Кожен працівник фонду має самостійно знайти цей гармонійний стан. У нашій роботі просто неможливо взяти й відключитися, бо якісь прохання приходять вночі чи на вихідних. Тут треба знаходити свої моменти відволікання. У мене, наприклад, це йога та прогулянки. Я для себе це знайшла. А деякі люди не можуть знайти, вони крутяться в цьому колі та просто страждають. Тому керівник може іноді запитувати: «Чим ти будеш займатися цими вихідними?». А загалом треба частіше збирати всіх на природі, пити разом чай тощо.
— У нас є традиція щопонеділка: я збираю команду і просто запитую, як їхні справи. Вони вже знають, що я запитую саме про особисті справи. І я готова вислухати людину, яка просто жаліється на щось. Це нормально. Іноді працівники не мають людей, з якими можна виговоритися, не всі ходять до психолога, не всі можуть поділитися зі своїми близькими. Робота в неприбутковому секторі дуже зближує, моя команда — це моя родина. Бо між нами іноді порушуються такі питання, які не проговорюють навіть родичі.
Про мотивацію
Тетяна Райкова вважає, що мотивація повинна бути в кожної людини своя. Керівник не повинен щоранку змушувати працівника йти на роботу: якщо в людини немає мотивації приходити на роботу, то їй не треба приходити на роботу. Кожен має знайти власні внутрішні ресурси та відповіді на запитання, які в нього є. Тому справа лідера — це просто підставити плече, коли це потрібно:
— Я працюю вже 8 років у фонді, а моя команда PR-відділу не змінювалася 6 років. Ми вже точно більше, ніж просто колеги. Ми разом прожили дні народження, весілля, розлучення…Ми вже по очах можемо визначити, що щось не так. І тоді я можу запитати колегу, чи потрібна допомога.
— На мотивацію дуже впливає підтримка. Співробітникам треба говорити, що вони все роблять правильно, особливо в нашій сфері. Також дуже впливає заробітна плата. Якщо людина хоче пройти якийсь тренінг чи навчання, це треба за можливості організувати. Для нашого сектору часто безплатне навчання, директор має написати листа та спробувати це отримати. Умови роботи мають бути безпечними, це нормальний офіс та гармонійне середовище. Також людей треба змушувати відпочивати. Ми іноді бачимо, як людина сильно вигорає і просто кажемо: «Ти йдеш у відпустку».
Тетяна розповідає, що кожен із команди має свою цікаву історію працевлаштування:
— Наша колега Юна, яка зараз працює з корпоративними донорами, збирала кошти разом з ініціативною групою для одного з проєктів для dobro.ua. Вона потім написала нам листа із запитаннями як від фандрейзера: як кошти збираються, куди перераховуються тощо. Юна має свою весільну агенцію, тобто вона бізнесвумен. Я пішла з нею на каву, щоб познайомитися. І коли я вперше її побачила, то просто відразу зрозуміла, що Юна має працювати з нами. Вона не знала нічого з роботи фонду, але дуже швидко всьому навчилася. Це просто можна побачити по людині: якщо вона заряджена, якщо вона справді хоче працювати — все вийде.
Також дуже класна історія фахівчині Іванки, яка просто читала нас у Фейсбуці, мріяла про роботу у фонді та все-таки потрапила до нас. Ці люди, які в нас є, це якийсь подарунок долі. Вони не просто так із нами. Цей проєкт має неймовірну енергетику, бо ми маємо можливість працювати з найкращими.
