На щастя, наш світ повільно, але впевнено рухається до абсолютної толерантності та відкритості, проте серед нас все ще можуть траплятися випадки сліпого сексизму, націоналізму, дискримінації за віком, класової дискримінації і навіть дискримінації за ознакою зовнішності. Їхні прояви неприпустимі за жодних обставин, але на робочому місці – в першу чергу. Як відомо, третину свого життя людина проводить на роботі, і окрім проблем, пов’язаних з роботою, які самі по собі можуть викликати стрес, випадки мікроагресії на робочому місці можуть призвести до ще більш тяжких або навіть незворотних наслідків для багатьох працівників. Саме тому ми детально розглянемо, що таке мікроагресія на робочому місці та її види, виділимо яскраво виражені ознаки мікроагресії та визначимо підходи до встановлення особистих кордонів у ворожому робочому середовищі, щоб розумно реагувати на мікроагресію та уникати розладів психічного та фізичного здоров’я.
Зміст статті
Незначні на перший погляд коментарі або так звані невинні жарти щодо статі, сексуальних уподобань, віку, раси, національності чи інвалідності людей визначаються як мікроагресія. Люди, схильні до мікроагресивної поведінки, часто сприймають свої насмішки та висміювання як щось невинне, але це жарти лише на поверхневому рівні. Здавалося б, непомітні зауваження щодо віку на регулярній основі, буквальне виключення представників расових меншин або ЛГБТК-спільноти з колективу під час перерви на каву чи обід, а також те, що багато жінок все ще недостатньо представлені на керівних посадах, – це далеко не пуста риторика навіть у 21 столітті.
Окрім того, що мікроагресія є надзвичайно неприємною та непристойною, вона призводить до інших негативних наслідків, таких як вороже робоче середовище, моральний занепад та висока плинність кадрів. Таким чином, така шкідлива поведінка шкодить не лише людям, які зазнають мікроагресії з боку своїх колег, але й репутації компанії в цілому.
Визначивши, що таке мікроагресія на робочому місці та її наслідки як для співробітників, так і для компанії, давайте копнемо трохи глибше і розглянемо найчастіші прояви мікроагресії. До них належить поведінка, пов’язана зі свідомим чи несвідомим упередженням щодо расового чи етнічного походження, гендерної ідентифікації та сексуальних уподобань людей.
Світова спільнота, поділена на розвинені країни та країни, що розвиваються, які з невиправданою упередженістю ставиться до тих, хто походить з останніх. Ймовірним поясненням цього зазвичай є історичні підстави, однак, може бути й інша причина. Рівень освіти в країнах третього світу часто залишає бажати кращого, і деяким його представникам, можливо, потрібно відповідати загальноприйнятому образу освіченої людини. У той же час, це не гарантує, що всі представники розвиненої нації повинні демонструвати високоінтелектуальну або розсудливу поведінку. Тим більше, що в наш час кожен має доступ до якісної освіти в будь-якому університеті світу. Тому настав час зруйнувати міф про те, що расова чи етнічна приналежність може слугувати виправданням для будь-якої дискримінації на робочому місці.
Незважаючи на те, що багато людей все ще схильні заплющувати очі на те, що стать впливає на можливості просування по службі та кар’єрні досягнення, це не перестає бути реальністю, з якою жінки стикаються знову і знову. Існує ще одна поширена думка, що жінкам дійсно легше будувати кар’єру через якісь незрозумілі причини, наприклад, через їхню чарівність чи красу. На жаль, ці думки були штучно вигадані та нав’язані, щоб відволікти увагу громадськості від природного стану речей. Жінки стикалися і продовжують стикатися з незліченними перешкодами під час досягнення своїх кар’єрних цілей порівняно зі своїми колегами-чоловіками. Візьмемо заїжджену думку про те, що жінки не можуть займати відповідальні або керівні посади через свою надмірну емоційність і нездатність приймати раціональні рішення в стресових або критичних ситуаціях. Невже хтось досі вважає, що емоційність та вміння приймати рішення залежать лише від статі?
Окрім гендерної та расової мікроагресії, дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації входить до топ-3 прикладів мікроагресії. Геї часто стають так званими “білими воронами” в суспільстві. На щастя, деякі країни визнають і приймають різні сексуальні орієнтації, створюючи таким чином безпечний простір для всіх членів суспільства, принаймні на юридичному рівні. Однак деякі люди в таких прогресивних країнах і компаніях все ще можуть дотримуватися упередженого ставлення до людей з орієнтацією, відмінною від так званої “традиційної”. Це дивно, адже орієнтація, як мінімум, не впливає на атестацію, яка мала б бути визначальним фактором для оцінки людини як працівника.
Оскільки мікроагресія по відношенню до певної дискримінованої групи проявляється через приховану поведінку і на перший погляд не виглядає як навмисна чи відкрита дискримінація (іноді вона може бути навіть ненавмисною), слід знати про безпомилкові ознаки, які вказують на мікроагресію на робочому місці, і на які слід звертати увагу одразу ж. Якщо ви керівник, це дасть вам шанс перетворити вашу компанію на краще місце; якщо ви потенційний працівник, ви дізнаєтесь, чи варта ця компанія вашого часу та добробуту. На щастя, є багато інклюзивних робочих місць, де психологічна безпека знаходиться на тому ж рівні, що й фізична.
Перше, що варто перевірити в компанії, – це те, чи поважають і дотримуються вони принципів забезпечення комфортного робочого середовища на законодавчому рівні. Це означає, що будь-яке порушення або дискримінація прав чи гідності людей, які належать до маргіналізованих груп, може призвести до судового позову. Якщо HR сидить і дивиться на вас широко розплющеними очима під час співбесіди після свого запитання – щось тут не так.
Для багатьох людей робота не є ключовим фактором щастя в їхньому житті, але ваша робота не повинна робити вас нещасними і пригніченими. Під час співбесіди просто подивіться навколо на людей, які працюють у цій компанії. Чи посміхаються вони? Чи вітаються вони один з одним? Чи подають вони якісь ознаки задоволеності роботою та залученості? Якщо ви бачите протилежне, навряд чи варто там працювати.
Почніть знайомство з компанією з самого початку – з того, як вас вітає секретар на ресепшені. Це стосується не лише його слів, але й невербальних особливостей. Чи була їхня розмова щиро дружньою, чи здавалося, що вони посміхаються через силу? Чи ставилися до вас як до дорогого гостя, чи дивилися через плече? Чим краще до вас ставляться на рецепції, тим вищі стандарти спілкування та ставлення до своїх працівників, ймовірно, будуть в організації.
Якщо ви турботливий керівник і нещодавно помітили будь-які натяки на мікроагресивну поведінку на своєму робочому місці, вашим природним бажанням буде якнайшвидше вирішити цю проблему. Однак, перш за все, вам слід з’ясувати, чи йдеться про несвідоме упередження, чи про чітку дискримінаційну позицію. В обох випадках ви повинні вжити певних заходів, щоб подолати мікроагресію та усунути найменші шанси на її виникнення у вашій команді чи компанії. Давайте розглянемо, що можна зробити для цього.
Якщо такої політики ще немає, ми рекомендуємо розробити чітку антидискримінаційну політику та ознайомити з нею кожного члена робочої спільноти. Більше того, кожен член команди також повинен визнати цю політику, оскільки для створення здорового робочого середовища вам потрібно бути на одній хвилі з усіма своїми колегами в цьому питанні.
Погодившись з антидискримінаційною політикою, не всі можуть повністю усвідомити, що вона передбачає. Тому тренінг з питань різноманіття та інклюзії розставить всі крапки над “і” та забезпечить глибоке розуміння того, що є прийнятним, а що неприйнятним на робочому місці. І так, ваш обов’язок як керівника або лідера – навчати свою команду з таких питань.
Нарешті, допоможіть своїм співробітникам зрозуміти, що відкритий діалог з людиною, схильною до проявів мікроагресії, – це найкращий спосіб вирішити проблему якнайшвидше. Інші не повинні боятися висловлюватися, якщо вони стали свідками ситуації, яку можна ідентифікувати як мікроагресію. У відкритому діалозі може виявитися, що людина не мала наміру когось скривдити, або навпаки, ви отримаєте шанс виявити кривдника і позбутися його заради світлого майбутнього вашої команди та бізнесу.
Звісно, найвірніший спосіб – винести проблему в публічну площину і спробувати її вирішити. Якщо з якихось причин це неможливо, зосередьтеся на самодопомозі та комфорті, адже в першу чергу агресивні люди – це ті, хто має реальні проблеми всередині себе і потребує допомоги. Спробуйте знайти прощення і відпустити всю злість чи образу. Попросіть свого керівника зменшити контакт з цією людиною або людьми, частіше беріть дистанційну роботу або повністю переключіться на неї. Припустимо, що має місце фізичне насильство або переслідування. У такому випадку немає іншого виходу, окрім як подати позов до суду і отримати допомогу на юридичному рівні. І, звісно, звільнитися без зайвих роздумів.
Отже, мікроагресії на робочому місці найчастіше проявляються у вигляді расизму, дискримінації за віком, сексизму, дискримінації за гендерною орієнтацією та націоналізму. Вони не завжди очевидні, можуть бути прихованими, явними і навіть ненавмисними, але результат завжди шкідливий і деструктивний. Зазвичай це проявляється через проблеми з психічним здоров’ям, які працівники набувають з часом через роботу у високотоксичному та ворожому середовищі. Другий наслідок стосується самого робочого місця, його репутації та перспектив на ринку. Тому керівництво та працівники повинні знати про явні ознаки мікроагресії та вчасно почати боротися з ними. Найкращим і найдоцільнішим підходом буде підвищення обізнаності людей шляхом проведення тренінгів, які руйнують стереотипи ідентичності та дозволяють людям формувати вільне, безпечне та інклюзивне середовище на робочому місці.
